Неділя, 19 листопада 2017
Історична газета. №3 Березень 2014 PDF Друк e-mail

  peremozci02Вітаємо переможців!

      За результатами конкурсу - огляду серед академічних груп кращою групою за I семестр поточного навчального року стала група 3 фельдшерів "Д" (куратор - Сокур Галина Анатоліївна, староста - Горогошко Тетяна). Друге місце посіла група 2 фельдшерів "А" (куратор - Годлевська Галина Валентинівна, староста - Одочук Аліна), третє місце - група 1 медсестер "А" (куратор - Харитонова Олена Олексіївна, староста - Паламар Ірина). Кращими студентами коледжу визнано - Дячук Світлану (3 ф "А"), Патлатюк Богдану (4 м/с "В"), Василюк Оксану (3 ак ) та Біляченка Володимира (3 ф "Б").

груп  гр

  

3 фельдшера "Д": група чи сім'я???

      Кожен з нашої групи відповів би беззаперечно, що ми родина, яка зв'язана теплими відносинами і спогадами. Ці відносини, взаємодопомогу, дружбу і любов нам допомогла створити незабутня людина – Галина Анатоліївна (наш куратор), яка має милу посмішку та грандіозно велике серце. Нашими успіхами ми завдячуємо саме їй, вона навчила нас бути терпеливими, гордими і завжди іти до своєї мети, і як тут не стати найкращими, коли над нами такий наставник? Недарма за ці роки у нашій групі виник такий вислів «наша люба група», адже вона і справді сама найкраща і просто найрідніша. Ми - родина, друзі, колеги, саме тому нам легко перемагати труднощі. Вже другий рік ми навчаємось в нашому коледжі, і дякуємо всім вчителям за безцінні знання і терпіння.

фельд

 
Тетяна Горогошко, Вікторія Чернюк

           

70 років визволення Вінниччини
від фашистських загарбників

     Рівно 70 років тому, 20 березня 1944 року, Вінницю було визволено від фашистів. Визволення Вінниці від німецько-фашистських загарбників стало результатом успішних дій Червоної Армії на радянсько-німецькому фронті в 1943-1944 рр. Часу звільнення з нацистської неволі населення області чекало з нетерпінням, адже окупаційний режим, встановлений на вінницькій землі, був особливо жорстоким – насамперед, у зв'язку з розташуванням тут нацистських надсекретних об'єктів – ставки Гітлера «Вервольф», штабного комплексу Люфтваффе (ставки Геринга «Штайнбрух»).
Визволення Вінниччини відбувалось в два етапи і тривало 92 дні. Під час першого етапу (в період проведення Червоною Армією Житомирсько-Бердичівської наступальної операції) військами 1-го Українського фронту в кінці грудня 1943 – першій половині січня 1944 від гітлерівців були очищені північно-східні райони області.
     На початку березня розпочались Проскурівсько-Чернівецька та Умансько-Ботошанська наступальні операції, які стали завершальним етапом визволення Вінницької області від нацистських окупантів. У важких умовах весняного бездоріжжя воїни-червоноармійці пройшли з боями сотні кілометрів. Героїчно боролися тут війська 1-го і 2-го Українських фронтів. Значні сили противник зосередив у смузі 38-ї армії, що наступала безпосередньо на вінницькому напрямку, але удар наших військ був приголомшливим для ворога.
      Пам'ять про війну – це пам'ять про людей, хто воював проти фашистських загарбників, хто не повернувся із бою, хто тримав в державі «другий фронт», працюючи на перемогу. Серед них випускники та студенти коледжу, викладачі та співробітники, учасники бойових дій. Іван Никифорович Бойко – двічі Герой Радянського союзу. Народився в с. Жорнище нині Іллінецького району Вінницької області. У 1929 р. закінчив Вінницький медичний технікум, працював фельдшером. Танковий полк майора Бойка відзначився в ході Житомирсько-Бердичівської операції, коли було визволено місто Козятин. Бойко отримав звання Героя Радянського союзу. Другою медаллю «Золота Зірка» Бойко нагороджений за героїзм, проявлений при форсуванні річок Дністер і Прут і звільнення м. Чернівці. В квітні 1945 р. його танкова бригада вийшла на околиці Берліна, громила ворога поблизу рейхстагу. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі у Києві. На будинку нашого коледжу йому встановлено меморіальну дошку.        

бойкоЗ нагоди присвоєння звання Героя Бойку Івану Володимир Сосюра написав вірш "За честь Батьківщини":

В диму атак, і в небі, й на землі,
Женуть сини священної Вітчизни
По всіх шляхах тевтонів орди злі
Непереможно, молодо, залізно...
І золотом хвилюючи серця,
Як знесена над трупом ката зброя,
Найвищий дар за подвиги бійця
Сіяє зірка на груді героя.
Їх тисячі... Вони ростуть як лава...
Все більше їх, у громі грізнім зброй...
Так слава ж їм, у тисячоліттях слава,
І слава нам, бо весь народ - герой!

дошка

Світлана Станіславівна Круглікова, викладач історії

 

вшан

Студенти коледжу вшанували пам'ять загиблих та пригадали події,
пов'язані з визволенням Вінницької області.

 

Великий син великого народу

    шев     тар

воз     ал

       Є дні, що минають безслідно, а є і такі, що завжди залишаються з нами, в наших серцях, в нашому житті і нашій пам'яті. Для України такий день – 9 березня - день народження Великого Кобзаря. В 2014 р. вся Україна і світ широко та урочисто відзначають 200 - річний ювілей від дня народження Т.Г. Шевченка, великого художника, поета, філософа, бунтаря. Він є мірилом нашої совісті, мірилом нашої правди, його безсмертні твори є великою порадою для сучасної і майбутньої України, для всього небайдужого люду. Два століття тому він писав наче про сучасні події і проблеми сучасної молодої незалежної України. Він є учителем усіх минулих і прийдешніх поколінь, бо навчає всіх мудрості, любові до Батьківщини, рідного краю, рідної української мови. Він невичерпний і нескінченний. Тарас Шевченко волею історії ототожнений з Україною, вбирає в себе новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, на ті проблеми, які є актуальними для нашого покоління.Активні заходи по відзначенню ювілею проходили і в ВМК. Студенти груп 2 м/с "А" і 2 м/с "В" під керівництвом кураторів Панкевич В.В. Яковишеної Л.О. підготували і провели відкриту виховну годину «Великий син великого народу» в корпусі №2. Найактивніші учасники: Камінська Юлія, Огородник Юлія, Калюжна Віка, Суслик Ірина, Горозій Карина (2 м/с А); Адаховська Юлія, Димнич Марина, Савчук Оксана, Школьна Інна (2 м/с В); Довгань Таня і Білошицька Аня (2 м/с Б).

          пан

Валентина Василівна Панкевич, викладач культурології

 

Підсумки конкурсів

        кон  газ  конк

     Вивчаючи спадщину Шевченка, студенти коледжу у прикріплених аудиторіях створили куточки, де можна ознайомитись з біографією та творами митця. Кращими визнано куточки, створені групами 10 - "Б", 11 - "Б", 2 лаб., 1 м/с "А", 2 м/с "В", 3 м/с "Г", 1 ф "Б", 2 ф "А", 2 ф "Б", 3 ф "Д", 1 фарм "А", 2 фарм "А". Також гарно попрацювали 10 - "А", 11 - "А", 3 ак., 1 лаб., 3 лаб., 1 м/с "Б", 2 ф "В", 2 ф "Д", 1 фарм "Б", 2 фарм "Б".
     В "Конкурсі на кращого читця поезій Великого Кобзаря" призові місця посіли: 1 місце - 3 м/с "Г", 1 ф "А", 1 фарм "Б"; 2 місце - 11 - "Б", 3 ак., 1 лаб., 1 м/с "А", 3 місце - 1 м/с "Б", 4 м/с "Г", 2 ф "Д", 1 фарм "А".

   сцен     мар

шевчук  чит
Дякуємо всім викладачам, студентам, ліцеїстам та їх батькам за активну участь в підготовці та проведенні конкурсів!

 

Пам'ятні дати березня

1 березня
Міжнародний день боротьби з наркоманією та наркобізнесом
145 років тому Дмитро Менделєєв склав таблицю хімічних елементів
2 березня
155 років від дня народження Шолом-Алейхема (Ш.Н.Рабинович) (1859-1916), єврейського прозаїка
4 березня
70 років від початку (04.03.–17.04.1944) Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції під час Великої Вітчизняної війни
65 років від дня народження Володимира Івасюка (1949 – 1979), українського поета і композитора
90 років від дня народження Кобо Абе [справж. – Абе Коміфуса (1924–1993)], японського письменника
740 років від дня смерті Фоми Аквінського [1225 (1226) –1274], середньовічного філософа і теолога
6 березня
Всесвітній день боротьби з глаукомою
Міжнародний день пам'яті загиблих журналістів
8 березня
Міжнародний день прав жінок і миру. Відзначається щорічно згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН 1977 р.
9 березня
200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814–1861), українського поета, художника, мислителя
560 років від дня народження Амеріго Веспуччі (1454–1512), флорентійського мореплавця, іменем якого названо Америку
150 років від дня народження Володимира Опанасовича Караваєва (1864–1939), українського зоолога і мандрівника
80 років від дня народження Юрія Олексійовича Гагаріна (1934–1968), льотчика, першого у світі космонавта
100 років тому (1914) льотчиком Петром Нестеровим здійснено перший авіапереліт за маршрутом Київ-Одеса
135 років тому в Женеві за сприянням "Громади" випущено кишенькове видання "Кобзаря" Т. Г. Шевченка (1878)
14 березня
135 років від дня народження Альберта Ейнштейна (1879-1955), фізика-теоретика, творця теорії відносності
15 березня
75 років від дня проголошення (1939) повної державної самостійності Карпатської України
165 років від дня народження Володимира Шухевича (1849 – 1915), українського етнографа, культурно – освітнього діяча, автора п'ятитомної монографії «Гуцульщина».
16 березня
350 років від смерті українського гетьмана Івана Виговського
17 березня
140 років від дня народження Августина Волошина (1874 – 1946), українського педагога, науковця і політичного діяча, президента Карпатської України
18 березня
110 років від дня народження Марка Миколайовича Вороного (1904–1941), українського поета
19 березня
150 років від дня народження Василя Костянтиновича Липківського (1864–1937), діяча Української автокефальної православної церкви, митрополита Київського і всієї Русі
20 березня
375 років від дня народження Івана Степановича Мазепи (1639–1709), українського військового, політичного і державного діяча, гетьмана України
21 березня
Всесвітній день поезії. Відзначається щорічно відповідно до резолюції 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО від 15.11.1999 р.
Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації. Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН від 26.10.1966 р.
130 років від дня народження Олексія Олексійовича Шовкуненка (1884–1974), українського живописця
85 років від дня народження Ю.М.Мушкетика (1929), українського письменника
24 березня
Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Відзначається щорічно з 1882 р. від дня, коли доктор Р. Кох оголосив, що виявив туберкульозну бацилу
25 березня
День Служби безпеки України
27 березня
Міжнародний день театру
Всесвітній день нефролога
29 березня
145 років від дня народження Л.Старицької-Черняківської (1869-1941), української письменниці, перекладачки, громадської діячки
290 років від народження останнього гетьмана України Кирила Розумовського

 

2014-ий рік: значущі ювілеї та пам'ятні дати
української історії

      2014 рік – рік великого числа знаменних «круглих дат». Серед них чимало таких, які не належать самій лише сивій минувшині, а переплітаються з нашим сьогоденням. Ідеться передусім про уроки історії, які залишилися не засвоєними українцями. Почнімо з подій ранньомодерних часів, коли почала формуватися українська нація. Три століття тому загинули визначні лідери Козацької держави, які намагалися легітимізувати її як рівну серед рівних у тодішній Європі. 16 березня 1664 року поляками був розстріляний гетьман Іван Виговський. А 27 січня 1664 року також поляками був розстріляний полковник Іван Богун. З іменем Виговського пов'язаний Гадяцький трактат 1658 року, який передбачав перетворення польсько-литовської держави на конфедерацію Корони Польської, Великого князівства Литовського та Великого князівства Руського (України). Українську державу, за угодою, складали воєводства Брацлавське, Волинське, Київське, Подільське, Чернігівське та частково Руське (Галичина). За українською державою визнавалося право мати скарбницю, монетний двір у Києві, судовий трибунал, шістдесятитисячне реєстрове військо та десятитисячну найману армію (це давало у підсумку можливість створення одних із найпотужніших збройних сил Старого світу). А мету конфедерації окреслювали рядки угоди: «Спільна рада і спільні сили тих народів мають бути супроти будь-якого ворога».
      Але реалізована ця угода не була. Варшавський сейм урізав права Козацької держави до рівня Зборовського договору 1649 року, тобто повернув усе на рівень початку визвольних змагань, польська шляхта у своїй масі відмовилася визнати українців рівними з поляками людьми. З цим не могли змиритися навіть найближчі друзі Виговського, такі, як Іван Богун. А разом із тим почалися підбурювані Москвою повстання. Проти Виговського висунули «залізне» в очах плебсу звинувачення: мовляв, «гетьман запродав Україну ляхам». І між «лядською» Європою та «православною» Євразією голота обрала Євразію...
Перед цим, у 1654 році, полковник Іван Богун у Переяславі висловив сильні сумніви у тому, що московіти є православними, ба більше – взагалі християнами, і відмовився разом із своїм полком присягати московському цареві. Але за іронією історії Богун став одним із керівників повстання проти Виговського, домігся успіху, поклав Лівобережну Україну під ноги Москві, - лише задля того, щоб виступити проти укладених Юрасем Хмельниченком з московітами нерівноправних Переяславських статей і знову, у значно гірших умовах, спробувати домовитися з Річчю Посполитою. Не вийшло...
Наступна «кругла» дата також стосується козацьких часів. 21 грудня 1764 року було усунуто останнього гетьмана Лівобережної України Кирила Розумовського. Молодший брат Олексія Розумовського (Розума), чоловіка російської імператриці Єлизавети Петрівни, був справжньою людиною доби Просвітництва. Він навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга під керівництвом знаних учених Ейлера та Штрубе. У 1746 році його було призначено президентом Петербурзької академії наук. А в лютому 1750 року козацька рада у Глухові за вказівкою імператриці Єлизавети обирає графа Кирила Розумовського гетьманом Лівобережної України. Молодий гетьман намагається провести реформи. Він прагнув загальної освіти всіх молодих українців (тобто до школи мали ходити всі діти всіх суспільних станів), і створити університет у Батурині, який він відбудовував і мав намір знову зробити гетьманською столицею; другий університет мав бути заснований на базі Києво-Могилянської академії.
      Під впливом гетьмана з'явився царський указ, який забороняв поширення на українське населення стану холопства. Почалася військова реформа: була модернізована артилерія, козацькі полки набули регулярного характеру. Проводив гетьман Розумовський судову та адміністративну реформи. Загалом, він намагався перебудувати Гетьманщину на самостійну українську державу європейського типу, яка б перебувала в особистій унії з Росією, - шляхом установлення спадкового правління роду Розумовських, але з наданням Україні конституційного оформлення шляхом створення постійно діючого станового парламенту («Генеральне зібрання»), що займався б законодавством і контролем за гетьманським урядом. Коли цей проект перейшов у стадію реалізації, імператриця Єкатерина ІІ у відповідь узагалі скасувала посаду гетьмана та призначила Малоросійську колегію керувати Гетьманщиною. Остаточно остання була скасована 1782 року – через десятиліття після першого поділу Речі Посполитої (головні територіальні «бонуси» від якого отримала Російська імперія) і за 13 років до насильницького припинення її державного існування.
      Отож, як зауважував козацьким пахолкам Російської імперії Тарас Шевченко, «Польща впала, Та й вас роздавила!». Хоча з позиції сьогодення важко сказати, хто тут кого розчавив, от тільки однозначно програли й Україна, і Польща...
      Відмірюємо півстоліття від Шевченкового народження – і бачимо ще дві вельми значущі дати. 20 березня 1864 року народився митрополит Василь Липківський; 17 вересня того ж року письменник Михайло Коцюбинський.

     Із іменем вихідця з провінційної священицької родини Василя Липківського пов'язане створення і становлення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). Він отримав церковну освіту у духовному училищі в Умані, у Київській духовній семінарії та у Київській духовній академії на Подолі і там здобув ступінь кандидата богослов'я. Ті духовні заклади давали досить серйозну підготовку. Але в усіх них існувало насторожене ставлення до українства. Відтак 1905 року протоієрей Липківський був за українофільство звільнений із посади директора Київської церковно-вчительської школи і призначений священиком Свято-Покровської церкви на тодішній київській околиці Солом'янці. З початком Української революції Василь Липківський очолив рух за відновлення Української православної церкви. Він перекладав Службу Божу українською мовою і опікувався відродженням давніх традицій Київського православ'я. Особливе значення отець Липківський надавав відновленню традиції соборноправності, тобто спільного управління церковними справами священослужителями і мирянами. А 22 травня 1919 року отець Липківський відслужив першу літургію українською мовою у збудованому гетьманом Іваном Мазепою Микільському соборі біля теперішньої площі Слави у Києві (зараз на місці храму стоїть Палац дітей та юнацтва). Російські єпископи негативно ставилися навіть до запровадження української мови в Службі Божій, не те що до автономії української Церкви, тому проголошення автокефалії Української православної церкви 5 травня 1920 року, одразу після відступу з Києва Червоної армії, стало самочинним актом священства та воцерковлених мирян. А на Першому соборі УАПЦ, який відбувся у жовтні 1921 року у київському соборі Святої Софії, його настоятель отець Липківський був висвячений на єпископа й обраний митрополитом. «Моє глибоке переконання: щоб відродити нашу Церкву, щоб вдихнути в неї душу живу, ми мусимо вискочити з-під московської церковної влади», - писав Василь Липківський. А Михайло Коцюбинський був не тільки визначним майстром українського слова, одним із перших імпресіоністів і модерністів у вітчизняній літературі, але й співзасновником підпільного Братства Тарасівців (1891 рік). Це була не політична партія, а глибоко законспірована громадська організація, яка готувала ідейний ґрунт для власне політичних дій. Серед знаних членів Братства були Іван Липа, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Володимир Шемет, Євген Тимченко, Володимир Самійленко, Микола Вороний, Микола Міхновський та інші; повний список членів Братства невідомий, як і точна кількість його членів – адже царській поліції так і не вдалося припинити його діяльність. Загалом до десяти філій цього товариства входили понад ста осіб. Із документів поліції відомо, що братчики пропагували свої ідеї переважно серед гімназистів та студентів, поширювали привезену з Галичини нелегальну українську літературу. Центром діяльності організації спочатку був Харків, після арештів у Харкові (1893 рік) – зокрема, Іван Липа був засуджений до ув'язнення за звинуваченням у підготовці «відторгнення Малоросії від Великої Росії» - центр Братства перемістився до Києва. Того ж року у Києві під головуванням Миколи Міхновського відбувся всеукраїнський з'їзд Братства Тарасівців, де була проголошена програма Братства, з деякими доповненнями анонімно опублікована у Львові у часопису «Правда» під назвою «Profession de foi (тобто «символ віри») молодих українців». Програма ця містила чіткі вимоги політичної автономії українського та інших народів у складі демократичної федеративної Росії, вела мову про захист культурних та економічних прав українців. Ішлося там і про національну єдність українців: «Для нас, свідомих українців, єсть один український народ. Україна австрійська і Україна російська однак нам рідні, і жодні географічні межі не можуть роз'єднати одного народу». Містилися у «Profession de foi» й певні практичні настанови: «Виховуючи свої діти, кожен свідомий Українець повинен вживати вкраїнської мови, яко мови викладової спочатку вчення, а як дитина піде до офіціяльної школи, вчити її вкраїнської мови, історії, літератури дома окремо, щоб діти наші були вже стихійними Українцями. Щоб потрібно піднести і розворушити на Україні національного духа, відживити і виробити серед інтелігенції народу національні почування вкраїнські і на підставі їх бажання рідної школи з власною викладовою мовою». Не забуваймо, що у часи тарасівців у Києві українською мовою вдома розмовляли тільки декілька інтелігентних родин...

     А через два роки після «Символу віри», розвиваючи ідеї Братства, з'явилася «Україна irredenta» Юліана Бачинського, а через сім років – «Самостійна Україна» Миколи Міхновського, де була різнобічно аргументована ідея, що Україна й австрійська, й підросійська – то єдина повноправна нація, яка неминуче має стати самостійною. І цей висновок не змогли в подальшому потоптати ані старі, ані новітні деукраїнізатори та розкольники України.

козакПо матеріалам сайту tyzhden.ua/History/     

 

В спорті й танцях ми найкращі

       Перший весняний місяць був насичений різноманітними спортивними подіями. Спочатку значного успіху досягли збірні коледжу з волейболу. Дівчата під керівництвом майстра спорту Олени Буртової, виграли всі матчі попереднього розіграшу. Вони потрапили у фінальну частину першості Вінницької області серед студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Катя Бистра, Віка Назаренко, Маша Олександрова, Саша Поліщук, Емма Гізатуліна, Віка Шмалій у квітні місяці будуть боротись за чемпіонство.
     Подібного успіху досягли і наші баскетболістки разом з тренером Рафальським Святославом Вікторовичем. Стартова п'ятірка: Олена Степанкевич, Наталка Тіпцова, Таня Лук'янчук, Юлія Хапко, Світлана Нечипорук – в завершальній стадії розіграшу готуються до фінальних змагань.
20 березня у Вінницькому медичному коледжі відбулося яскраве та довгоочікуване свято танцю і ритмічної гімнастики. 26 команд академічних груп демонстрували чисельним глядачам свою майстерність, синхронність рухів, хореографічні можливості й весняний настрій. Присутні в залі були в захваті, кожен виступ супроводжувався гучними оплесками і оваціями. Але останнє слово було за суддівським корпусом, який мав усе оцінювати з точки зору фахівців. Нарешті настав кульмінаційний момент. Головний суддя змагань, голова студентського профкому – Лєта Анна Сергіївна оголошує рішення.

     Перше місце посідають дві групи: ліцей 10 - "Б" і 3 ф "В". Переможці прийшли до успіху різними шляхами. Ліцеїсти демонстрували чисто спортивний стиль з чітким виконанням різноманітних вправ з несподіваними амплітудними переходами в стилі хіп-хоп. Дівчата з групи фельдшерів були ближче до класики, яка сповідує пластику, гармонію ритмічних рухів з внутрішнім самовираженням під акомпанемент іспанського танцю. Безперечно, до перемоги привели свої групи дві ведучі і лідери Євменова Олена і Прищепа Ліна.   
Друге місце у студентів груп 2 фарм "Б", 3 ф "А", 2 ф "Г".   
В трійку призерів потрапили групи 3 с/ф, 2 ак. "А", 1 фарм "А".  Приємно відмітити, що ведучий групи 2 ф "Г" Безхребтий Вячеслав не тільки танцював з дівчатами, а самостійно підготував програму виступу.    oko        isak   klm
fd     as 

er  ty

ui  op

a  az

sx  dc

 Загалом в спортивному святі, присвяченому Міжнародному Дню прав жінок і миру 8 Березня, прийняли активну участь 385 студентів. Цей масовий захід свідчить про добре відношення молоді до фізичної культури, прагнення до здорового способу життя і вдосконалення.


Віктор Михайлович Вітер, викладач фізкультури

 

20 років як мить

      22 березня 2014 року відбулася зустріч випускників фельдшерського відділення, які закінчили Вінницький медичний коледж 20 років тому. Такі зустрічі є традиційними в нашому закладі. Випускники завжди радо приходять на них тому, що вони завжди сповнені теплом, ніжністю, радістю та емоціями. Колишні студенти військових фельдшерів групи «В», випуску 1994 року, згадували різні цікаві моменти, перші невдачі і успіхи, перші сесії, зірвані пари, веселі поїздки. Випускники були вражені прийомом завідуючою музеєм Бєловою Зоєю Павлівною, яка в часи їх навчання була заступником директора. Вона показала ті сторони студентського життя, які збереглися у фотографіях, дипломах. Це все розхвилювало і водночас дало поштовх на розповіді про сьогодення випускників. Сьогодні вже їх діти навчаються в ВМК. Випускники відзначили, що саме становлення і формування їх як особистостей відбулося в коледжі завдяки викладачам, які не тільки давали їм знання з різних предметів, а і вкладали душу. В першу чергу це куратор групи Павленко Ірина Юріївна, яка була другом і мамою для кожного з них за період їх навчання.

pav  vs
     Серед випускників сьогодні є доценти кафедр медичного університету, кандидати медичних наук, це: Дусик А.В. – лікар-хірург, кандидат медичних наук, викладач ВНМУ ім. М.І.Пирогова, м. Вінниця; Одарченко С.П. - лікар-хірург, кандидат медичних наук, викладач ВНМУ ім. М.І.Пирогова, ООД; Доценко А.В. – лікар-хірург, працює в МКЛ №1, м. Вінниця.
     Є ті, хто працює лікарями в різних містах і країнах: Рибко А.В. – лікар, медпредставник, м. Одеса; Медетова Т.Н. – лікар, мешкає в Німеччині; Бабий – Вовк В.Н. – лікар - неонатолог, США; Барладин В.Н. – масажист ЦРЛ, м. Бар; Вакалюк А.М. – Вінсудмедекспертиза, судмедексперт; Паламарчук В.Б. – лікар, викладач хірургії у Вінницькому медичному коледжі; Лукашевич Л.Н. – лікар, медпредставник, м. Вінниця; Березицька Н.С. – медична сестра ЦРЛ, реанімаційне відділення, м. Вінниця; Цимбалюк О.А. – лікар-анестезіолог, пологовий будинок №1, м. Вінниця; Зверова Є.І. – медична сестра д/п №1, м. Вінниця; Вовкова Є.В. – медична сестра сімейної амбулаторії, м. Вінниця.
   Фельдшерами працюють: Степанюк Є.І. – МКЛШД, фельдшер кардіологічної бригади, бакалавр медицини, м. Вінниця; Новицький А.М. – МКЛШД, фельдшер, м. Вінниця.
     Випускники побажали своїй альма-матер любові, щастя та процвітання, успіху, зростання та самих найкращих студентів.


Ірина Юріївна Павленко, викладач філософії

 

Live and Learn

     Наскільки добре ви володієте іноземною мовою? Чи можете ви вільно спілкуватися на побутові теми, описувати ситуації та дискутувати з однолітками? Студенти нашого коледжу можуть! Звичайно, меж досконалості немає, і вони постійно підвищують свій рівень підготовки.
Нещодавно в нашому alma mater проводилася олімпіада з англійської мови серед студентів I-II курсів з метою виявити творчі здібності студентів та стимулювати їх до вдосконалення рівня володіння мовою, підвищення інтересу до вивчення іноземної мови. Учасникам були запропоновані завдання на прослуховування та сприйняття інформації на слух, читання з постановкою всіх видів запитань до виділеного речення та бесіда по усній темі: «Україна», «Велика Британія», «Моє рідне місто», «Мій коледж», «Моя сім'я», «Моя майбутня професія».
     Учасники продемонстрували ґрунтовні знання з граматики та лексики. Всі були гарно підготовлені, та все ж таки, в результаті напруженої боротьби, вони посіли такі місця:
1. Гусак О. (11 Б) – І місце
2. Буравська В.(1 ф А) - ІІ місце
3. Сорочан М. (2 ф А)– ІІ місце
4. Горбань О. (1 м/с А) – ІІІ місце
5. Кушнір Л. (10 Б) – IV місце
6. Гуменюк М. (11 Б) – V місце
7. Зацерковна Ю. (2 ф В) – VI місце
Вітаємо переможців та учасників!!!
Хочемо побажати всім не зупинятися на досягнутому, адже, how many laguages you know, so many times you are a person.

Оксана Петрівна Данілевич, викладач іноземної мови

 

«Містер Ліцей»

nik    

po  fv gb

hn jm kl

lp lo

      26 лютого в актовій залі ВМК ім. акад. Д.К.Заболотного обирали кращого хлопця медико-біологочного ліцею. Серед учасників були представники всіх 4 груп: 11-А - Гуменюк Роман, 11-Б - Лапін Микита, 10-А - Драбович Владислав і 10-Б - Попсуй Олексій. Хлопці намагалися вразити журі та глядачів своїми здібностями. Гуменюк Роман здивував присутніх своїм вмінням смачно готувати, його "Шарлотка"припала до душі усім нашим суддям. Представник 11-Б Лапін Микита вкотре дав можливість не тільки оцінити, але й насолодитися його талантом - читанням репу. Драбович Владислав вразив своїм колоритним і модним зовнішнім виглядом. Спритність і влучність у закидуванні м'яча в корзину бездоганно продемонстрував Попсуй Олексій. А оцінювали наших учасників вельми шановне журі у складі: Голова журі Панкевич В.В., а також викладач математики Ісакова О.Л., викладач іноземної мови Хитра І.В., викладач всесвітньої історії Панасюк М.П. Всі учасники дуже хвилювалися, але підтримка одногрупників допомогла впоратись їм зі всіма завданнями. За підсумками конкурсу, номінацію "Містер Ліцей" отримав учень 11- Б ліцею Лапін Микита, "Віце - містер" став Попсуй Олексій, Гуменюк Роман став власником номінації "Містер інтелігентність", а Драбович Владислав "Містер мужність". Чимало позитиву на конкурсі нам принесли ведучі - учні 11 - А - Судас Ольга і Квасньовський Богдан. Загалом ця подія подарувала присутнім гарний настрій і яскраві враження. Проводились цікаві конкурси, ігри. В підтримці конкурсантів їхніми одногрупниками, відчувався справжній дух ліцеїстів, що є дуже приємним явищем...


Ірина Мельник, Ольга Судас, 11 - "А"

 

«Успіх не прийде до Вас.
Ви самі повинні дійти до нього»
Марва Коллінз


    Щорічно колектив викладачів інформатики Вінницького медичного коледжу проводить І етап загальноколеджної олімпіади з інформатики з метою виявлення, відбору та підтримки обдарованої студентської молоді, розвитку та реалізації здібностей студентів, стимулювання творчої праці студентів та педагогічних працівників, підвищення якості підготовки майбутніх фахівців, активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів і навчально-виховної роботи викладачів інформатики, інтенсифікації та вдосконалення навчального процесу, визначення учасників ІІ етапу Обласної олімпіади.
Цей рік не став винятком, 12 березня студенти І-ІІ курсів зібралися позмагатися на «рингу» інформаційних технологій. Їм були представлені завдання з таких розділів як текстовий процесор та електронні таблиці, які оцінювались по 20 балів.
     В цьому році завдання з розділу «Текстовий процесор» було присвячено 200 річчю з Дня народження знаменитого українського поета, прозаїка, художника і громадського діяча зі світовим ім'ям Тараса Григоровича Шевченка. Воно полягало у форматуванні тексту відповідно до заданого зразка, зокрема включало роботу з: колонтитулами, використанням Галереї текстових ефектів, надписів, буквиці, колонок, форматування таблиці, створення маркірованих списків та ін.
    Завдання з розділу «Табличний процесор» було розраховане на допомогу старостам груп. Воно пов'язане з оформленням семестрових звітних відомостей, зокрема, створення «кольорової» відомості успішності студентів, автоматичне переведення оцінок з 12-ти бальної шкали в 5-ти бальну, виконання обчислень середнього балу кожного студента, всієї групи, визначення кількості відмінників та хорошистів, створення діаграм засобами табличного процесора.

     Студенти протягом 2-х годин виконували завдання в програмному забезпечені Open Office.
   Журі у складі: голова журі Андрієвський І.Ю., члени журі – Кучко В.А., Настюк Т.М., Свідрук Т.А., Родюк Т.Л. перевірили роботи учасників за встановленими критеріями оцінювання та оголосили результати:
І місце Чорний Є. М. (2 ф В)
ІІ місце Василик В. П. (1 ф А)
ІІІ місце Чернецька Г. М. (1 ф А)
Корнелюк В. В. (1 ф В)
Мотуз Я. В. (1 ф В)
    Адміністрація разом з викладачами інформатики щиро вітає переможців І етапу олімпіади з інформатики та бажає подальших успіхів і не зупинятися на досягнутому.
    Переможці, які зайняли І та ІІ місця Чорний Є. та Василик В. будуть захищати честь коледжу у ІІ етапі обласної олімпіади з інформаційних технологій. Побажаємо їм подальших перемог!

олим

li

Тамара Леонідівна Родюк, викладач інформатики

 

 

М и р   в а м

155 років від дня народження Шолом-Алейхема

    lu Шолом-Алейхем — автор веселих і водночас сумних книг про Тев'є-молочника, Менахем-Мендла, хлопчика Мотла, жителів Анатівки і Касрилівки — безперечно, є найвідомішим із усіх єврейських письменників. Його життя було тісно пов'язане з Україною та її культурою.
Шолом-Алейхем (Рабинович Шолом Нохумович) народився 2 березня (18 лютого за ст. ст.) 1859 року у місті Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії (зараз село в Бориспільському районі Київської області).
     Ще дитиною Соломон втратив матір, батько привів у дім сварливу мачуху з Бердичева, яка з першого ж дня незлюбила насмішкуватого Соломона. Хлопчик ретельно записував щедрий "фольклор" своєї мачухи. Згодом серед цих записів з'являються і нотатки цікавих історій, жартів, бувальщин.
Навчається хлопець в хедері — єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займається і загальною освітою, навчається у повітовій школі.
       З 1876 року Шолом-Алейхем працює домашнім вчителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва. У 1880-1882 роках працює громадським рабином у місті Лубни. Після одруження з донькою Лоєва Ольгою у 1883-1887 живе і працює у Білій Церкві.
Літературна діяльність Шолом-Алейхема розпочалася наприкінці 1870-х років, коли у періодичних виданнях було опубліковано кілька кореспонденцій і статей мовою їдиш. Перші художні твори — повість "Два камені" та оповідання "Вибори". Тоді ж уперше він підписався псевдонімом Шолом-Алейхем ("Мир Вам").
       Поява Шолом-Алейхема знаменувала нову сторінку в розвитку новітньої прози мовою їдиш. Головні герої Шолом-Алейхема — бідні "маленькі люди", які, незважаючи на важке, злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє становище, вірять у справедливість та мудрість Творця.
       Письменник започаткував книжкову серію "Єврейська народна бібліотека". Першими книгами серії стали романи самого Шолом-Алейхема: "Стемпеню" та "Йоселе-Соловей". У 1894 році Шолом-Алейхем видав першу повість із широко відомого циклу "Тев'є-молочник" (1894-1914). Цей "сільський єврей" з грубою зовнішністю та ніжною душею стає одним із улюблених типів письменника.
У 1887-1890, 1893-1905 роках Шолом-Алейхем живе у Києві (він називав його в своїх творах Єгупцем), де займається торговельними справами. Після організованих російськими чорносотенцями єврейських погромів Шолом-Алейхем виїхав до Львова. Тут він з великим успіхом виступав на вечорах з читанням своїх оповідань та монологів. У січні 1906 року він писав своєму другові: "Я читаю свої твори, маленькі ескізи, казки про Касрилівку, Мазепівку, Бердичів і тому подібне, публіка вмирає від сміху..."
      Згодом Щолом-Алейхем переїздить до США. У 1907 році — до Женеви, де була видана перша частина повісті "Хлопчик Мотл". З 1908 року письменник проживає у Росії, Німеччині, Швейцарії, Австрії, Італії, Данії. У 1915 році Шолом-Алейхем переїздить до Нью-Йорка.
В останні роки життя Шолом-Алейхем завершив працю над "Тев'є-молочником", "Менахемом-Мендлом", "Хлопчиком Мотлом". Він написав цикл оповідань, комедію "Крупний виграш", автобіографічний роман "З ярмарку".
     Творчість письменника забарвлена українським колоритом, у творах подано описи української природи, використано українську лексику, фольклор. Більшість подій, про які пише Шолом-Алейхем, відбуваються в Україні. Втім, українські міста та їх населення у творах Шолома-Алейхема відіграють хіба що роль декорацій, ні тлі яких розгортається драма єврейської громади. Часом він надавав містам і містечкам умовних назв: Київ – Єгупець, Бердичів –Касрилівка, Боярка – Бойберик, Одеса – Чорноморськ, а Росія – тітка Рейзя. Однак, навіть окремі штрихи, якими він змальовував оточення єврейської громади, є цінними для нас, бо нанесені рукою очевидця. До того ж вони, переважно, надзвичайно влучні.

      lyТвори письменника перекладені на десятки мов світу. Перше зібрання творів Шолом-Алейхема у чотирьох томах вийшло в світ у 1903 році. 3 нагоди 25-річного ювілею його літературної діяльності ювілейний комітет викупив права на видання його творів у приватних видавців і передав їх автору.
Помер Щолом-Алейхем 13 травня 1916 року у Нью-Йорку. Поховали письменника на бруклінському кладовищі Маунт-Небо в Сайпрес-Хілз. У Переяславі знаходиться садиба-музей Шолом-Алейхема на території музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, відкритий в 1978 році на честь 120-річчя із дня народження письменника. У 1997 році у Києві було відкрито пам'ятник письменнику, а в 1999 році
Кабінет Міністрів України затвердив рішення про створення музею-квартири Шолом-Алейхема в українській столиці, який відкрито 2009 року по вулиці Великій Васильківській, 5а. Водночас сам заклад увійшов до Музею історії Києва.
      Зберігає пам'ять про видатного єврейського письменника і Бердичів. Символічно, що саме уродженець Бердичева Абрам Каган є автором біографічного роману про Шолом-Алейхема. Ім'я письменника носить одна з вулиць Бердичева, а в Музеї історії міста Бердичева створено експозицію, що розповідає про життєвий шлях письменника.

Ірина Борисівна Петляк, викладач

 

Уривок з твору Шолом-Алейхема
«Пісня пісень»

Я довго чекав, коли нарешті прийде любе, жадане свято пасхи. Тоді я буду вільний. Гратиму з Бузею в горіхи, бігатиму по подвір'ю, ходитиму до річки. Там я їй покажу, як пускають "каченят" на воду. Коли я їй кажу про що, вона мені не вірить, вона сміється. Взагалі Бузя не вірить мені ні на крихту. Тобто вона мені нічого не каже, тільки сміється. А я не люблю, коли сміються з мене.
Бузя не вірить, що я можу видряпатись на найвище дерево (якби тільки схотів!). Бузя не вірить, що я вмію стріляти (якби тільки мав з чого!).

Нехай лишень настане пасха, люба, жадана пасха, коли вже можна буде гратися надворі, на свіжому повітрі, не перед очима в батьків, — я їй покажу такі штуки, що вона аж зачудується.
Настало любе, жадане свято пасхи. Нас обох одягли на свято у царське вбрання. Все, що було на нас, мінилось, блищало і шелестіло. Я дивлюсь на Бузю і згадую "Пісню пісень", яку вивчав перед пасхою з учителем у школі, згадую стих за стихом: "Прекрасна ти, подруго моя, — о, яка ж їй гарна! Очі твої, як у голубки, волосся — мов стадо кіз, що зісковзують з гори Галаадської, зубки в тебе — мов отара білих ягнят, що з річки виходять, одно в одно, губки — пурпурова стрічка, мова твоя, як мед, солодка".
Скажіть мені, будь ласка, чому, коли дивишся на Бузю, мусиш згадати "Пісню пісень?" Чому, коли вивчаєш "Пісню пісень", спадає на думку Бузя?
Чудовий переддень пасхи. Сонячна година. Тепле повітря.
— Підемо?
Так каже мені Бузя, і я почуваю, що мені пашить обличчя. Мати не пошкодувала нам горіхів. Повні кишені горіхів. Проте вона наказала нам, щоб ми тепер, перед пасхальною вечерею, не сміли лузати горіхи. Гратися в горіхи — скільки душі завгодно Ми виходимо з дому. Горіхи торохкотять. Надворі добре. Надворі любо. Сонце вже близько крайнеба, дивиться вниз на околиці міста. Широко, просторо і привільне навколо. Де-не-де на горі, що ген за синагогою, визирає травичка, зелена, свіжа, тремтлива. З вереском і цвіріньканням пролітає над нашими головами струнка зграя маленьких ластівок, і знову згадується мені "Пісня пісень": "Паростки-травичка вже з'явилася на землі, пора соловейка настала, і голос першої літньої пташки залунав у нашій країні". Я почуваю себе напрочуд легким. Мені здається, що я маю крила: ось знімусь і полечу...
З міста долинає дивний гомін. Шумить. Вирує. Гуде. Переддень пасхи!
Чудова, ясна година. Теплінь надворі. У цю мить весь світ набуває в моїх очах зовсім іншого вигляду. Наш двір — замок. Наша хата — палац. Я — принц. Бузя — принцеса. Колоди, понакидані біля хати, — кедри й буки, що згадуються в "Пісні пісень". Кішка, яка лежить коло дверей і гріється на сонці — одна з польових ланей, що згадуються в "Пісні пісень". Горбок, що ген за синагогою, це гора Ліван, теж із "Пісні пісень". Жінки й дівчата, які стоять на подвір'ях, миють посуд, готуються до пасхи, — дочки Єрусалима, про яких згадується в "Пісні пісень". Все-все з "Пісні пісень".

 

У пошуках лікарської істини...

     26 березня відбулася олімпіада з фармакології. Учасники старанно готувалися, поглиблювали свої знання з цієї галузі, вивчали цілу гору лікарських препаратів. І от прийшов той день.
Олімпіада складалася з трьох етапів: І – 30 тестових завдань, ІІ – вирішення ситуаційної задачі, ІІІ – виписування рецептів.
      У змаганні брали участь: Сорочан Михайло, Межвинський Артем, Вознюк Андрій, Гончар Юлія, Осадчук Юлія, Халковська Анастасія, Сімонов Владислав, Миронюк Валерія, Пилипенко Олена, Овсепян Оксана.
Проходила олімпіада протягом однієї академічної години (40 хвилин). Результати були відомі наступного дня:
І місце – Осадчук Юлія,
ІІ місце – Межвинський Артем, Гончар Юлія, Пилипенко Олена
ІІІ місце – Сорочан Михайло, Вознюк Андрій.
Отож, старайтеся, учіться і проявляйте свою цікавість до фармакології, лікарських препаратів, таблеток і мікстурок. Бажаємо успіхів і натхнення!!!:) 

фарм  lt


Гончар Юлія, група ІІ ф А

 

Екскурсія до Музею-садиби М.І. Пирогова

lr

     23 березня 2014 року ліцеїсти 10-А класу з метою вивчення спадщини відомих медиків Вінниччини відвідав Музей-садибу М.І. Пирогова. Екскурсія розпочалась з чарівного парку, який вражає своєю величчю. Його площа чимала – 16 гектарів. Тут зростає понад 60 видів деревних та чагарникових насаджень. Окраса парку — вікова липова алея, була улюбленим місцем прогулянок Миколи Пирогова. Збереглися дві величезні ялини, посаджені 1862 року самим М.І.Пироговим.
     Головним корпусом музею-садиби є будинок, де жив Микола Іванович Пирогов останні п'ятнадцять років життя. Збудований 1866 року, сьогодні він має статус пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення. Експозиція розміщується у десяти залах і вестибюлі, послідовно змальовуючи життя та діяльність Пирогова. Біля будинку Пирогов посадив багато дерев, квітів, які й сьогодні радують відвідувачів. Микола Іванович рідко виїжджав у гості та приймав гостей. Дні вченого були заповнені працею. Він продовжував робити складні хірургічні операції, відкрив лікарню, збудував аптеку. Пирогов лікував не тільки хірургічні захворювання. Його пацієнтами були видатний російський композитор П. І. Чайковський, італійський герой-генерал Джузеппе Гарібальді, відомий російський хімік Д. І. Менделєєв. Хворим селянам учений допомагав грошима, речами, безкоштовними ліками. У садибі Вишня скінчилося життя видатного вченого. Пирогов помер 23 листопада 1881 р. У 1947 році садиба Пирогова стала музеєм. Тут зберігаються наукові праці Миколи Івановича, його особисті речі, фотодокументи, картини. У бібліотеці музею тисячі книг та журналів. Документи розповідають про дитинство та юність ученого, його навчання в Московському університеті, роки праці в Петербурзі та Києві, участь у війні на Кавказі, в Криму, поїздки за кордон.

     Своєрідною репродукцією професійного життя Пирогова є музей-аптека, а справжньою святинею – склеп з набальзамованим тілом М.І.Пирогова. Важко в декількох словах описати всі представлені експонати і визначні пам'ятки музею. Тому, для детальнішої інформації, пропонуємо вибрати розділ, що цікавить Вас, а ще краще відвідати садибу Миколи Івановича і разом з досвідченими екскурсоводами здійснити подорож по експозиційних залах музейного комплексу. За 60 років свого існування Пироговський меморіал набув світової слави. Більше 7 мільйонів відвідувачів із 169 країн світу ознайомилися з його експозиціями, про що можна прочитати у книзі відгуків. І ми увійшли у цей перелік. Історія життя та медичної спадщини М.І.Пирогова є гарним стимулом до навчання та культурного і інтелектуального розвитку молоді. Народ України шанує пам'ять про видатного хірурга, педагога, громадського діяча М. І. Пирогова. Так, наприклад, лише у Вінниці його ім'ям названі вулиця, обласна лікарня та Національний медичний університет.

le  le

Оксана Дмитрівна Сопотницька, викладач математики


Біологія – наука про життя

      Багато в світі важливих наук: математика, хімія, фізика, література, мова. Всі вони потрібні і по-своєму цікаві. Та для людини вкрай важливо знати і любити науку, що вивчає її саму – біологію. Особливо ця любов має бути у медиків, адже без біології медицина існувати не може. Тому у Вінницькому медичному коледжі 26 березня було проведено загальноколеджну олімпіаду з біології, в якій взяли участь 8 студентів. Головне завдання предметних олімпіад – це допомогти студентам виявляти свої творчі здібності, відкрити перспективу особистої участі в житті навчального закладу.
Роберт Оппенгеймер писав: «Телескоп зменшує світ, мікроскоп – збільшує».lq Збільшили для себе чарівний світ біології і позмагалися за призові місця такі студенти: Буравська Вероніка, Чернецька Ганна, Василик Віталій, Гонтарук Анастасія, Гальчак Лілія, Білецька Віта, Данилова Діана, Мамедова Каміла. Олімпіадні завдання включали в себе теоретичний блок – це 25 тестових завдань і практичний – 3 задачі з молекулярної біології та генетики. Всі учасники працювали дуже старанно, кожний викладався по мірі своїх можливостей. Та пальмова гілка першості опинилася в руках таких студентів: Буравська Вероніка (1 ф А) отримала 32 бали, і посіла почесне І місце; Чернецька Ганна і Мамедова Каміла розділили між собою ІІ срібне місце, отримавши по 27 балів; за набрані 16 балів Гальчак Лілія посіла ІІІ призове місце. Олімпіади мають велике значення для навчального процесу, адже це стимулює студентів глибше вивчати предмет, додає цікавості в навчанні.                       la
     Великий педагог Василь Сухомлинський писав: «Зробити дитину щасливою – значить, насамперед, допомогти їй вчитися.» Наш колледж завдяки проведенню предметних олімпіад доклав максимум зусиль, аби привити любов студентам до навчання, а отже, зробив їх трішки щасливішими.

Наталя Леонідівна Черчик, викладач біології

 

Лікарські помилки в медичній практиці  lm

     Кожний студент ВМК мріє після закінчення навчального закладу працевлаштуватись за фахом та працювати без помилок. Однак складності медичної професії раз за разом приводять до вчинення медичними працівниками порушень посадових обов'язків, наказів МОЗ, а іноді і адміністративного або кримінального кодексів.
     Останнім часом до головних лікарів закладів охорони здоров'я все частіше надходять скарги пацієнтів, пов'язані з медичними помилками. В багатьох випадках рішучі дії пацієнтів, які мають намір звертатися до суду, пов'язані з відновленням порушених прав на охорону власного здоров'я та відшкодуванням завданої шкоди.
     В зазначеній статті хотілося б застерегти наших випускників від типових помилок, що вчиняються медичними працівниками, на підставі аналізу судово - прокурорської практики в України.
     Медичні протиправні діяння зазвичай називають лікарською або медичною помилкою. Медична помилка - це незловмисна дія медичного працівника, яка в своїй сутності не має ознак несумлінності або недбалості при здійснені професійної діяльності.
Лікарські або медичні помилки мають об'єктивні ті суб'єктивні причини:
1. Надзвичайна складність лікарської (медичної) професії
2. Вузька спеціалізація
3. Велика довіра до сучасних медичних технологій
4. Індивідуальні особливості організму людини та негативні наслідки застосування будь-яких методів лікування
5. Дія так званого людського фактору.
     Про складність медичної професії свідчить термін навчання у ВНЗ та обов'язкове безперервне післядипломне навчання медичних фахівців.
Вимога сучасності у висококваліфікованих «вузьких» фахівцях має свої позитивні та негативні наслідки. Такий фахівець стає досконалим у певній галузі, проте з часом відбувається заміщення професійних знань, які не використовуються. Часу на самовдосконалення у всіх галузях медичної науки у такого фахівця просто немає.
     Медичні працівники ЛПЗ оснащеного медичною апаратурою в меншій мірі почали приділяти увагу до інформації, що одержується від самого пацієнта (anamnesis vitae, anamnesis morbi). Склалася парадоксальна ситуація: найдавніший лікарський метод діагностики – опитування хворого та збирання історії хвороби, допомагає правильно визначити характер захворювання в 70% випадків, тоді як результати лабораторно-апаратних методів виявилися менш точними. Такі результати були отримані американськими кардіологами при аналізі лікарських помилок.
Згідно з даними літератури на частку суб'єктивних причин лікарських помилок припадає 60% від загальної їх кількості.
     Медичні помилки поділяються на деонтологічні, діагностичні та лікувальні.
    В основі деонтологічних помилок лежить порушення принципів належної поведінки лікаря по відношенню до хворого, тобто недотримання лікарем етики лікарської практики.
Основними причинами діагностичних помилок є:
• ігнорування або невміле використання анамнезу;
• неповне обстеження пацієнта;
• помилкова трактування клінічних даних;
• помилкова оцінка рентгенологічного та лабораторного дослідження;
• недбалість і поспіх в обстеженні;
• неправильне формулювання діагнозу.
     Лікувальні помилки пов'язані з неправильними клінічними діагнозами. Як наслідок таких діагнозів хворому призначається лікування, яке не відповідає істинному характеру захворювання, і в той же час не проводиться показана і необхідна терапія.
Щодо лікарських помилок, що тягнуть відповідальність, найбільш застосовними є такі її види як кримінальна, покладається на фізичних осіб, та цивільно-правова, тобто майнова, покладається як на громадян, так і на організації.

Микола Іванович Городнюк, викладач права

 

Олімпіада з предмету «Інфектологія»

     24 березня відбулася олімпіада з клінічного предмету «Інфектологія», в якій взяли участь: Дяченко Світлана, Іванишин Влад, Снігур Лілія 3фА; Синяєва Валерія, Біляченко Володимир, Колосовська Наталія з 3фБ; студентка групи 3фВ – Чиж Наталія; з групи 3фГ – Гой Тетяна, Москалюк Вікторія та Яківчук Оксана; з групи 3фД – Горогошко Тетяна, Марцинішена Ольга та Резніченко Галина.
3 місце з результатом в 111 балів розділили між собою Синяєва Валерія та Резніченко Галина. Другу почесну сходинку зайняла Колосовська Наталія з результатом в 112 балів.
     І нарешті переможців цілих 3, а саме: Чиж Наталія, Гой Тетяна та Москалюк Вікторія з результатом в 114 балів!
Напередодні кожен студент отримав тему свого проекту. Першим завданням олімпіади було виконання тестових завдань на комп'ютері, а потім кожен представив свою самостійну роботу у формі презентації.

lg
Світлана Дяченко, група 3 ф «А»

 

Актуальні питання захворювань
органів травлення у дітей

      Скарги дитини на біль в животі є найчастішою причиною звернення за медичною допомогою, головним чинником термінової госпіталізації. Більше 100 захворювань в дитячому віці супроводжуються болями в животі і є найчастішою причиною неспокою дитини раннього віку. Біля 25% дітей раннього віку потерпає від кишкової кольки. В шкільному віці скарги на рецидивуючий біль в животі має половина дітей.
     Метою мого дослідження було виявити залежність загострень хронічного гастриту від комплексного застосування профілактичних заходів. Для досягнення поставленої мети дослідження вирішувались наступні завдання: 1) провести аналіз наукових джерел, що стосуються причин виникнення хронічного гастриту; 2) визначити ефективність профілактичних заходів щодо хронічного гастриту у дітей. Вивчаючи результати анкетування дітей 8-9 класів, хворих на хронічний гастрит та документацію гастровідділення, я звернув увагу на те, що такі важливі оздоровчі фактори як загартовування, водні процедури, гігієнічна гімнастика, санація носоглотки практично не використовувались в профілактиці загострень хронічного гастриту. Отже, висновки мого дослідження такі:
1. Функціональні розлади органів травлення є початковою фазою більш важких захворювань травної системи (гастроезофагорефлюксної хвороби, хронічного гастрита, дуоденіта, виразкової хвороби), тому потребують достатнього лікування, догляду.
2. Гастроезофагорефлюксна хвороба, що призводить до хронічного езофагіту (23% за даними ендоскопії від усіх обстежених) потребує особливої уваги у вивченні причин, лікуванні, профілактиці.
3. Ендоскопічне, гістологічне обстеження слизової оболонки шлунка дозволяють візуально визначити характер, глибину ураження, підтвердити діагноз.
4. Важливо в профілактиці хронічної шлункової патології серед дітей проводити санітарно освітню роботу, підкреслюючи позитивний вплив таких оздоровчих заходів: дієтичне харчування, вживання фіточаїв, санація носоглотки, загартовування, водні процедури, гігієнічна гімнастика, відсутність карієсу та шкідливих звичок.
     Дане дослідження було оприлюднене на І, ІІ етапах захисту НДР МАН, де автор зайняв призове місце.

Павло Ходьков, 11 - Б ліцей

 

Редколегія газети:

Головний редактор: Світлана Станіславівна Круглікова, e-mail: kruglikova.svetlana@rambler.ru

Члени редколегії: Марія Зизюк, Аліна Коберник, Андрій Вознюк, Аліна Одочук, Світлана Дяченко, Тетяна Горогошко, Ірина Мельник, Ольга Судас, Вікторія Чернюк

Комп’ютерна верстка: Т.В.Грицай

Відповідальність за зміст публікації несуть автори.

Редколегія залишає за собою праворедагувати і скорочувати матеріали.