Субота, 23 вересня 2017
Історія коледжу. Післявоєнний період. PDF Друк e-mail

Гортаючи книгу літопису коледжу.

Після  визволення міста Вінниці від німецько-фашистських загарбників у 1944 році починається відновлення занять у Вінницькій фельдшерсько-акушерській школі. muravjovВ перші роки колектив школи працював в складних умовах: не було приміщення, підручників, медичної апаратури, інструментарію.
З 22 березня 1945 року директором школи призначається Муравйов Дмитро Федорович, який очолює її до 1947 року. Він народився у 1887 році. У 1914 закінчив медичний факультет Варшавського університету. Під час роботи директором він організував навчальний процес майже на порожньому місці та домігся встановлення документації, що була знищена фашистами.

Вінницька фельдшерсько-акушерська школа після визволення міста Вінниці від фашистських загарбників у квітні 1944 року працювала, в повній мірі надавала кваліфікацію випускникам, які були потрібні всім фельдшерсько-акушерським пунктам у лікувально-профілактичних установах області та за її межами.

1947 рік

Після повернення з фронтів Великої Вітчизняної війни  школу вдруге очолює Лойферман А.Г.lojferman У 1947 році він одразу  налаштовує педагогічний колектив на відновлення навчально-матеріальної бази школи, створення нормальних умов для навчання студентів та членів педагогічного колективу.

У 1949 році у школі нараховувалось 45 викладачів. У звітах відзначені кращі із них: Головцев М.М. – викладач хірургії, доцент; Мазо С.Б. – викладач фізіології..
Перелік середніх медичних шкіл, в яких фельдшерські або акушерські відділення перетворюються з 1948-49 року у фельдшерсько-акушерські відділення.
З 1948-49 навчального року до зуболікарських шкіл приймаються особи з освітою в обсязі повної середньої школи.
Школа працює у посиленому режимі: поповнюється навчальна база, збільшується набір студентів, відповідно і випускників, які необхідні у найвіддаленіших куточках держави.
Педагогічний колектив збільшився до 60 викладачів, 760 учнів. За наслідками літньої екзаменаційної сесії у школі 40 відмінників.
Щомісяця випускалися загально-шкiльна учительська та курсові газети. У 1954 році Вінницька фельдшерсько-акушерська школа отримує статус медичного училища.

1955 рік

Рік знаменний тим, що було випущено 240 чоловік, 20 із яких добровільно поїхали на освоєння цілинних земель по комсомольських путівках. В 1956 році 50 випускників добровільно поїхали на постійну роботу в Казахську та Туркменську республіки.
Фельдшерсько-акушерські пункти області повністю укомплектовані випускниками училища.
Проведені зустрічі учнів з письменниками, лауреатами Ленінських премій Нагнибiдою, Чабановським, з вінницькими поетами-початкiвцями: Юхимовичем, Бiлкуном, Панченком, Усачем.

1958 рік

26 грудня колектив медичного училища виступив з ініціативою створення Вінницького відділення товариства радянсько-польської дружби.
Організований університет культури. Працювали стрілецький та автомото-гурток.

1961 рік

З 1 вересня було поновлено роботу санітарних патрулів по місту та були організовані курси по догляду за хворими з числа неорганізованого населення.
На денному відділенні навчалося 925 учнів, на вечірньому – 188; на заочному – 292. Відмінників – 43.
Художня самодіяльність училища посіла перше місце серед технікумів міста.

1964 рік

На денному відділенні навчається 1023 учнів. Успішність склала 99,6%, відмінників – 97. Штатних викладачів – 70.
Секретарем партійного бюро був обраний Кондрацький Володимир Федотович, учасник Великої Вітчизняної війни. В цьому ж році навчальний заклад отримує власне приміщення на вулиці Котовського, 4 (будинок побудовано у 1905 році). Це стало великою подією у житті педагогічного колективу i студентства. Розпочинається добудова закладу.

1966 рік

Знаменним для навчального закладу став цей рік: училищу було присвоєно ім’я академіка Данила Кириловича Заболотного, видатного вченого-епiдемiолога, першого президента Академії наук України, дійсного члена Академії наук СРСР, нашого земляка.
У зв’язку з цим широко проводилися екскурсії в село Заболотне (музей Д.К.Заболотного), музей-садибу М.I.Пирогова, в  місто Київ.
Училище стає багатопрофільним закладом з висококваліфікованим педагогічним колективом. У 1968 році училище стає базовим для медичних училищ Вінницької та Житомирської областей.
Учні училища займались не тільки навчанням, в позаурочний час працювали на шарикопідшипниковому заводі, брали участь в озелененні міста, благоустрої міського парку культури, ботанічного саду, у вирощуванні лікарських рослин, на будівництві Палацу піонерів.
На ремонті училища та гуртожитку зекономлено 2 тисячі крб., які було використано на поновлення бібліотечного фонду.

1967 - 1968 роки

Ці роки знамениті тім, що на однорічні курси медичних сестер для дошкільних установ поступила Юлія Рябчинська ularabchчемпіона ХХ Олімпійських ігор в Мюнхені (1972 рік)ularabch02
Вона народилась у 1947 році в районному центрі Піщанка на Вінниччині, у багатодітній сім’ї. З дитинства працювала на ланах. Тут закінчила школу. Вчилась непогано, але в атестаті все ж було дві трійки і одна з них з фізичного виховання. Однокласники любили веселу дівчину, яка захоплювалась співами й танцями, мріяла потрапити до естрадно-циркового училища, але її не прийняли. Юлія влаштувалась на курси медичних сестер у Вінниці. Саме тут вперше побачила веслування  запалилась бажанням самій сісти у тендітну байдарку. 5 вересня  1972 року Юля веслом спробувала  олімпійську воду. Була перемога! Це був тріумф! Тріумф Юлії Рябчинської. Нажаль в 1973 році Юлія трагічно загинула. Похована вона у рідній Піщанці. У школі, де навчалась Юлія, створено музей, її ім’ям названа вулиця в Піщанці і м. Поті (Грузія, де вона загинула).
На корпусі №2 медичного коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного розміщена меморіальна дошка „В цьому будинку в 1967-1968 роках навчалась Юлія Рябчинська чемпіонка ХХ Олімпійських ігор  з веслування на байдарках і каное.”

1969 рік

На початку року кількісний склад студентів виріс, збільшився прийом , нараховувалось студентів до 1227 чоловік, якісний показник складав 99,3%, відмінників було 85 чол., штатних викладачів - 89 чол., четверо із них працюють над кандидатськими дисертаціями: Бабiєць, Афанасюк, Миронюк, Сокiрянська. Звання кандидата медичних наук одержала викладач  П’ятигорська. 6 викладачів удосконалювали свою майстерність на курсах.

1970 рік

В цьому році будівельний загін училища працює на будівництві Ладижинської ГРЕС.

1971 рік

25 вересня училище відзначило своє 50-рiччя.

ostrovsky

1972 рік

Директором училища призначається Островський Юрій Iванович, заслужений лікар України. Новий керівник приклав багато зусиль до поліпшення побутових умов студентів. Училище отримало гуртожиток на вулиці Писарєва. Це дало можливість значно покращити стан забезпеченості студентів житлом. В ньому проживало 200 студентів. У цей час кількість студентів невпинно зростає, заняття проводяться у дві зміни. Виникає нагальна потреба у будівлі нового навчального корпусу, – Юрій Iванович вирішує питання про фінансування будівлі нового навчального корпусу. Незабаром Островського Ю.І. призначають головним лікарем обласної лікарні.

slichny1981 рік

На посаду директора училища призначається Слiчний Олександр Iванович. Він народився у 1937 році в сім’ї селянина. Вінницький медичний інститут iм. М.I.Пирогова закінчив у 1967 році. Працював лiкарем-педiатром в Сутиськiй дільничній лікарні. З 1971 по 1981 рік займав по¬саду головного лікаря Вінницької міської лі¬кар¬ні № 1. Нагороджений Знаком “Відмінник охорони здоров’я”, медаллю “За трудову доблесть”.
Провів велику роботу по реконструкції матеріальної бази в навчальному корпусі № 2. Підготував всю документацію для будови нового навчального корпусу та домігся виділення земельної ділянки під його будову.